Методика ТН

Шановні здобувачі вищої освіти!

    Під час карантину ми з вами працюємо дистанційно. Матеріали,які будуть подаватися в цьому блозі, треба опрацювати  та виконати завдання в окремих зошитах.

    Форма підпису зошитів:

ЗОШИТ     для самостійних практичних робіт з трудового навчання з практикумом на період дистанційного навчання здобувача(ки) ____ групи КЗ «Покровський педколедж» ПІБ

Завдання

16.03 2020р.-20.03.2020р.

1.Опрацюйте теоретичний матеріал за темою «Методи і прийоми трудового навчання молодших школярів» (параграф 6).

   Література: Веремійчик І. М. Методика трудового навчання в початковій школі /Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів: Тернопіль, - 2004.

https://library.udpu.edu.ua/library_files/423954.pdf

2. Складіть  конспект за темою та дайте письмові відповіді на питання в кінці параграфу.

Завдання

23.03 2020р.-27.03.2020р.

1.Опрацюйте теоретичний матеріал за темою «Екскурсії в трудовому навчанні. Елементи профорієнтації» (параграф 9).

   Література: Веремійчик І. М. Методика трудового навчання в початковій школі /Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів: Тернопіль, - 2004.

https://library.udpu.edu.ua/library_files/423954.pdf

2. Дайте письмові відповіді на питання №1,№3 в кінці параграфу.

3. Скласти план-конспект уроку-екскурсії з трудового навчання (надіслати на мою електронну пошту,вказати  назву роботи, ПІБ.групу).

Завдання

30.03 2020р.-03.04.2020р.

1.Опрацюйте теоретичний матеріал за темою «Позаурочна робота з трудового навчання та виховання» (параграф 10).

   Література: Веремійчик І. М. Методика трудового навчання в початковій школі /Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів: Тернопіль, - 2004.

https://library.udpu.edu.ua/library_files/423954.pdf

2. Дайте письмові відповіді на питання №1-№4 в кінці параграфу.

3. Скласти план-конспект виховної години  профорієнтаційного направлення з додатком наочності (надіслати на мою електронну пошту,вказати  назву роботи, ПІБ,групу).

Оцінювання тесту:

5 :10-12б.

4:7-9б.

3:4-6б.

2: 2-3б.

2.Пропоную вам власноруч зробити таку необхідну зараз річ та отримати за це оцінку,виславши фото в масці та фото процесу її пошиття на мою ел.адресу

https://vrutmilife.com/?p=151398&fbclid=IwAR3uAanYYIDBCYTTGA-7Eg1kgfDcjMXWROjKN3NH0T6dIa37NNUKStxDu80

https://www.facebook.com/maya.said.12/videos/3574498225897985/

Завдання

13.04 2020р.-17.04.2020р.

1.Опрацюйте теоретичний матеріал за темою «Календарний план з трудового навчання».Запишіть в конспект.

         Календарний план складається до початку навчального року на семестр і затверджується заступником директора школи з навчальної роботи. У плані передбачено: програмовий матеріал; навчальні об'єкти праці (рекомендовані програмою або подібні); необхідні для кожної теми матеріали та інструменти; конкретно визначені дати проведення уроків згідно зі шкільним розкладом.

   Література: Веремійчик І. М. Методика трудового навчання в початковій школі /Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів: Тернопіль, - 2004.

https://library.udpu.edu.ua/library_files/423954.pdf

Зразок календарного плану

Календарне планування

з курсу «Дизайн і технології»

2 клас НУШ за програмою О.Я.Савченко

II семестр

№ з/п	Тема уроку	Дата
17.	Створюємо оригамі. Виготовлення собачки у техніці оригамі.	14.01.2020р.
18.	Аплікація «Зимова казка»(кольоровий папір, манна крупа).	21.01.2020р.
19.	Створюємо витинанку(папір).
20.	Створюємо килимок(кольоровий папір).
21.	Виготовлення гірлянди з паперових форм для кексів.
22.	Створюємо аплікацію зимового міста(картон, папір).
23.	Аплікація «Калина – символ України»(картон,кольоровий папір, серветки).
24.	Декоративно -прикладне мистецтво. Створення орнаменту для вишиванки(кольоровий папір).
25.	Виготовлення годівнички( пакет з – під соку,картон).
26.	Створюємо виріб з вторинних матеріалів. Виготовлення дзвіночка(пластикова пляшка, кольоровий папір).
27.	Створюємо весняну листівку в техніці квілінг.
28.	Створюємо танграм. Виготовлення танграму і складання фігури з його частин(картон, кольоровий папір).
29.	Майструємо з ґудзиків. Виготовлення квіткової композиції з ґудзиків.
30.	Створюємо пластилінову казку( пластилін).
31.	Створення образа Рудого кота в техніці оригамі.
32.	Створюємо аплікацію з геометричних фігур(картон, кольоровий папір).
33.	Працюємо з ЛЕГО. Створення з деталей ЛЕГОспоруди за власним задумом.
34.	Підготовка експонату для виставки за власним задумом.
35.	Підсумковий урок за рік.Виставка робіт учнів 2 класу.

2. Скласти календарний план за програмою «Дизайн і технології» за редакцією О.Савченко або Р.Шияна (І або ІІ семестр,1-2 клас НУШ)  за зразком. Виконане завдання надіслати на ел.пошту для перевірки (не забувайте вказувати ПІБ,назву роботи,групу) та вклеїти в зошит.

Порядок виконання роботи:

1. Повторити матеріал про порядок складання календарного плану.

2. Обрати необхідну програму.

3. Вибрати клас та семестр,за який буде складатися календарний план.

4.Вивчити зміст розділу програми, з якого складається календарний план.

5.Продумати для рекомендованих у програмі або самостійно вибраних навчальних об'єктів праці необхідні матеріали та інструменти.

6.Скласти календарний план на семестр.

Завдання 21.04. 2020р.-26.04.2020р.

1.Опрацюйте теоретичний матеріал за темою «Ігри та ігрові технології на уроках трудового навчання в НУШ» 

Теоретичний матеріал подано нижче.

2. Складіть конспект з опрацьованого матеріалу.

3. Розробіть фрагмент уроку для учнів початкової ланки (клас та тема за вибором) з використанням ігрових технологій (за наявності: додаток наочності - ілюстрації, презентація, відео). Роботи надсилайте на мою ел. пошту.(Не забувайте вказати ПІБ, групу,назву роботи).

 Ігри та ігрові технології на уроках трудового навчання в НУШ

Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, засіб її повноцінного розумового розвитку, це величезне світле вікно через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Ігри можна поділити на предметні та сюжетні. Предметні призначені для пізнання певних явищ і закономірностей, крім них, які містять зв’язки та стосунки між людьми. Сюжетні ігри характеризуються тим, що охоплюють закономірності людської діяльності й спілкування. Вони поділяються на виробничі й тренінгові.

Виробничі ігри, у свою чергу, поділяються на імітаційні, рольові, ділові. Останні є синтезом двох попередніх (імітаційних і рольових), вони найбільш ефективні в навчанні, однак і найбільше складні. Для проведення ділових ігор потрібний певний досвід, який можна набути у навчальних іграх інших видів.

Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога та учнів, продуктивної форми їх спілкування з наявними елементами змагання, безпосередності, природного інтересу. Визначальними при цьому є думки класиків педагогіки. А. Макаренко називав гру усвідомленою діяльністю, а радість гри – “радістю творчою”, “радістю перемоги” [6, c. 43].

В. Сухомлинський писав: “. у грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку.

Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями творчих ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок. Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізувати роботу на уроці, давати завдання, посильні кожному учню, максимально розвиваючи їхні здібності. Гра виховує почуття відповідальності, колективізму.

Граючись, діти вчитимуться лічити, розв’язувати задачі, конструювати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, робити самостійні висновки, обгрунтовувати їх.

Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов’язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Наприклад, одноманітне розв’язування прикладів стомлює дітей, виникає байдужість до навчання. Проте розв’язування цих самих прикладів у процесі гри “Хто швидше? ” стає для дітей вже захоплюючою, цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети – в кожного виникає бажання перемогти, не вітати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він вміє, знає.

Дидактичні ігри на уроках трудового навчання можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння, формування обчислювальних, графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення світогляду. Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання.

Дидактичні ігри добираються відповідно до програми. В іграх виробничого змісту ставляться конкретні завдання. Так, якщо на уроці учні повинні ознайомитися з принципом побудови автомобіля, то й дидактична гра підпорядковується цій меті, сприяючи розв’язуванню поставленого завдання.

У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз й синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати своє думку в зв’язній і зрозумілій формі, використовуючи технічну термінологію [26, c. 20].

Добираючи ігри, продумуючи ігрову ситуацію, необхідно обов’язково поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, вчитель повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямовувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено певне завдання. учитель надає йому ігрового задуму, накреслює ігрові дії. Власне ігровий задум, який спонукає учнів до гри, і є основою ігрової ситуації. Через ігровий задум виникає інтерес до гри. А коли з’являється особиста зацікавленість, виникає й активність і творчі думки, і дії, і переживання за себе. Команду чи весь колектив – усе без чого не можлива ігрова діяльність.

Готуючись до уроків, учитель має заздалегідь підготувати необхідний дидактичний матеріал, продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, контроль, підведення підсумків і оцінювання.

Проводити ігри, створювати ігрові ситуації важливо на кожному уроці. Це особливо стосується 1 класу – перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага набридає одноманітність. Тому гра повинна ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників.

Гру можна пропонувати на початку уроку. Ігри, що пропонуються на початку уроку, мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені, їм доцільно запропонувати рухливу гру. Проте слід пам’ятати, що окремі ігри занадто збуджують емоції дітей, надовго відвертають їхню увагу від основної мети уроку. Адже діти в цьому віці не вміють керувати своїми емоціями, переключати увагу, зосереджуватись у потрібні моменти. Тому ігри пов’язані з сильним емоційним збудженням, слід проводити лише в кінці уроку.

Вимоги до ігрової діяльності на уроці:

1. Готовність учнів до участі в грі. (Кожен учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3. Чітка постановка завдання гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

6. Не можна допускати приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо).

Ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.

Оскільки гра має проводитись систематично вчитель повинен продумати все до найменших деталей, а саме:

1. Доцільно створити умови для проведення постійних ігор – змагань між учнями, що сидять на різних рядах парт, і для індивідуальних ігор. Для цього проти кожного ряду парт важливо закріпити набірні полотна та полички для розставлення предметів під час гри (щоб їх було видно усім учням класу).

2. Підібрати мінімальну кількість ігрового матеріалу для проведення ігор.

3. Продумати, де зберігати ігровий матеріал. Для індивідуальних ігор, що проводитимуться між учнями кожної парти, мішечки целофанові або ящички учнів з підписаними прізвищами можна зберігати в класі і роздавати потрібний матеріал перед уроком.

4. Ігровий матеріал у ящиках і кульках має бути чітко систематизований і згрупований так, щоб ним було зручно користуватися. Так, дрібні предмети можна зберігати в сірникових коробках з підписами або зображеннями цих предметів на коробках. У конвертах зручно зберігати плоскі геометричні фігури, картинки із зображенням різних предметів тощо. Для зручності конверти слід підписати або зверху наклеїти зображення матеріалу, що міститься в конверті. Іграшки, різноманітні предмети зручно зберігати в невеличких целофанових мішечках.

5. Доцільно розсадити учнів так, що за кожною партою сидів один учень “сильний”, а другий – “слабкий”. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються “сильнішими”. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.

6. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Насамперед учні повинні засвоїти правила гри. Загальні правила мають бути єдиним для всіх ігор. Щоб в учнів поступово виробився стереотип. Крім того, зміст гри, її форма повинні бути доступними, посильними для учнів.

У грі повинні брати участь всі учні класу. Тому завдання треба добирати короткі, посильні, розраховуючи на відповіді всіх учнів класу.

Слід уникати одноманітності завдань, організовуючи їх так, щоб дітям не доводилося довго чекати включення в гру, бо це знижує їхній інтерес.

Загальні правила для учнів в процесі ігор

1. Уважно слухай і запам’ятовуй хід гри, необхідні дії, їх послідовність.

2. Пам’ятай – успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети, передбаченого грою результату гри. Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до кінця вказівки вчителя. Поспіх часто призводить до грубих помилок, зайвих непотрібних дій.

3. Уважно слухай відповідь товариша, щоб у разі потреби виправити або доповнити його.

4. Додержуйся своєї черги, не заважай товаришам, не роби зайвих рухів, дій, будь дисциплінованим.

5. Чесно визнай свою помилку, якщо товариші довели, що ти неправий.

6. Не хитруй, не шукай легкого нечесного шляху для перемоги. Цим ми підводимо товаришів і втрачаємо свій авторитет. Поважають лише чесних, справедливих, принципових .

Важливо, щоб не лише вчитель, а й учні слідували за чесністю дій в грі.

Одним із шляхів активізації пізнавальної діяльності школярів є використання елементі гри у процесі навчання, зокрема під час проведення нестандартних уроків: урок – казка, урок – аукціон знань, урок – КВК, урок-концерт та інші.

Опитування учнів, котрі брали участь у таких заняттях показує, що переважна більшість їх дає їм позитивну оцінку. Щодо вчителів, то можна зустрітися з протилежними поглядами: одні з них вважають такі заняття недоцільними, оскільки вони не дають змоги повною мірою розв’язувати основні освітні завдання, інші, навпаки, схвально ставляться до проведення занять з елементами гри, запевняють, що зростає активізація пізнавальної діяльності учнів, реалізуються принципи гуманізації та гуманітаризації у навчанні математики.

Погляди першої групи вчителів визначаються необхідністю з методичними розробками з даного питання і постійною нестачею часу для режисури дидактичних ігор.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджувалися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Найсуттєвішими для вчителя будь-якого предмета є такі питання:

– визначити місце

дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці;

– доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;

– розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуваннями дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;

– вимоги до змісту ігрових діяльності у світлі ідей розвивального навчання;

– передбачення способі стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.

Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості.

Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюються доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має зважати на вік учнів, добираючи ігри, які були б їм цікаві і зрозумілі.

Етапи створення гри:

1) вибір теми гри;

2) визначення теми й завдань гри;

3) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

– ігри мають відповідати навчальній програмі;

– ігрові завдання мають бути не надто легкими проте й не дуже складними;

– відповідність гри віковим особливостям учнів;

– різноманітність ігор;

– залучення до ігор учнів усього класу.

У навчальних іграх немає тих хто програм або виграв, тут виграють всі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними.

Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор:

1. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знать тему.

2. Недоцільно впроваджувати гру на заліках та іспитах, якщо вони не використовувались у процесі навчання.

3. Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту.

Пам’ятаючи ці обмеження, кожен учитель має все ж керуватися настановою В. О. Сухомлинського про те, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку учнів.

Аналіз класифікації і підходів до побудови дидактичних ігор

Дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегу-ляцію, тренує вольові якості дитини. Не варто оцінювати дидактичну гру лише з позицій навченості дитини. її цінність передусім у тому, що вона виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. Якщо вчитель часто використовує цікаві дидактичні ігри, молодші школярі раптом роблять відкриття: «Мені подобається думати, дайте мені таке завдання, щоб я поламав голову», тобто зароджується інтерес до розумової праці.

У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.

Види дидактичних ігор:

1) сюжетно-рольові;

2) ігри-вправи;

3) ігри-драматизації;

4) ігри-конструювання.

Дидактичні ігри можуть:

– бути тільки в словесній формі;

– поєднувати слово й практичні дії;

– поєднувати слово й наочність;

– поєднувати слово і реальні предмети.

Структурні складові дидактичної гри – дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок, ігрові дії, правила гри, підбиття підсумків.

Дидактичне завдання гри визначається відповідно до вимог програми з урахуванням вікових особливостей дітей. Наприклад, формування у дітей математичних уявлень, логічного мислення; розвиток мовлення; формування уявлень про природу, навколишнє середовище; розвиток оцінки та самооцінки, ініціативи, кмітливості, здатності виявляти вольові зусилля для досягнення поставленої мети, довільної уваги, зосередженості.

Ігровий задум – наступний структурний елемент дидактичної гри. Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму. Дітей приваблюють відтворення уявного сюжету, активні дії з предметами, загадка, таємниця, перевірка своїх можливостей змаганням, рольове перевтілення, загальна рухова активність, кмітливість.

На створення ігрової атмосфери істотно впливає ігровий початок. Він може бути звичайним, коли вчитель повідомляє назву гри і спрямовує увагу дітей на наявний дидактичний матеріал, об’єкти дійсності, та інтригуючим, цікавим, захоплюючим, таємничим.

Ігрові дії – засіб реалізації ігрового задуму і водночас здійснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи із задоволенням ігрові дії і захоплюючись ними, діти легко засвоюють і закладений у грі навчальний зміст.

Правила дидактичної гри діти сприймають як умови, що підтримують ігровий задум; їх невиконання знищує гру, робить її нецікавою. Без заздалегідь визначених правил ігрові дії розгортаються стихійно, і дидактичні завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються вихователем до її початку і мають навчальний та організуючий характер. Спочатку дітям пояснюється ігрове завдання, а потім – спосіб його виконання.

Успіх дидактичних ігор значною мірою залежить від правильного використання в них ігрового обладнання, іграшок, геометричних фігур, природного матеріалу (шишок, плодів, насіння, листків) тощо.

Підбиття підсумків гри в зв’язку з такою віковою особливістю дітей, як нетерплячість, бажання відразу дізнатися про результати діяльності, проводиться відразу після її закінчення. Це може бути підрахунок балів, визначення команди-переможниці, нагородження дітей, які показали найкращі результати тощо. При цьому слід тактовно підтримати й інших учасників гри.

Різноманітність ігрових засобів створює широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру, яка найбільше відповідає меті уроку.

Проте, як показали дослідження вчених-психологів (Д. Б. Ельконін, Л. В. Артемова та ін.) і педагогів (І. О. Школьна, О. Я. Савченко та ін.), гра не забезпечує стійкого позитивного ставлення молодших учнів до навчального процесу, якщо використовується епізодично. Дидактичні ігри можна включати у систему уроків. Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та обмірковування, де їх використання найбільш своєчасне й ефективне порівняно з іншими методами.

Оптимальні способи використання ігрової діяльності

в системі уроків:

1) весь урок будується як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякі уроки навчання грамоти, що мають на меті ознайомити дітей з новими звуком і літерою; уроки-мандрівки; уроки ознайомлення з навколиш-нім, розвитку мовлення тощо) ;

2) під час уроку як його структурний елемент;

3) під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допомогою казкового персонажа, іграшки, незвичного способу постановки завдання, елементів змагальності тощо) [7, c. 339].

На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запам’ятовування громіздких правил. Перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. На уроках математики це, зокрема, ігри: «Хто швидше?», «Магазин», «Мовчанка», «Колові приклади», «Відгадай задумане число», «Що потім?», «Геометрична мозаїка», «Де моє місце?», «Домалюй фігуру», «Закінчи приклад», «Луна», «Світлофор».

Величезні можливості дає застосування ігор під час екскурсій у природу. Розкрити перед дітьми різноманітність і красу навколишньої дійсності, привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак рослинного і тваринного світу значно легше, якщо залучити учнів до активного емоційного сприймання.

Саме цьому сприяють сюжетні ігри та ігри-вправи з природничим матеріалом. їх мета – навчити дітей: знаходити потрібний предмет за допомогою аналізатора (дотику, смаку, запаху), оперуючи істотними ознаками; описувати предмети й знаходити їх за описом; знаходити ціле за частиною і частину за цілим; групувати предмети за місцем, способом використання людиною; встановлювати послідовність стадій розвитку рости н.

Широкі можливості у початковій школі, особливо в перших-других класах, є для проведення ігор-занять та ігор-вправ. Так, для розвитку усного мовлення й логічного мислення учнів доцільно проводити такі ігри: «З якого дерева листя?», «Знайти такий самий предмет (колір) «, «Що змінилося?», «Чого тут не вистачає?», «Коли це буває?», «Для чого це потрібно?», «Хто на чому грає?», «Чиї це інструменти?».

На уроках навчання грамоти, наприклад, за допомогою гри-вправи «Чарівний мішечок» можна закріплювати різноманітні вміння й навички. Набір предметів у мішечку, звичайно, не випадковий. Він щоразу змінюється залежно від мети навчання: це можуть бути іграшки, в назвах яких є літери, склади, які зараз вивчаються, дрібні речі, які треба описати, тощо.

Ще один приклад створення ігрової ситуації для рольової гри: на одному з уроків до першокласників раптом завітав «листоноша». Він роздає кільком дітям «листи» – завдання для складання маленьких оповідань за малюнками (або опорними словами), що лежать у конвертах. З нетерпінням очікують діти цих листів, прагнучи скласти найкращий твір.

Учителі, які працюють творчо, вміло використовують на уроках елементи змагання: хто більше назве слів, відгадає загадок, найкраще виконає завдання, швидше обчислить тощо.

Велику розвивальну цінність становлять ігри-вправи на виключення зайвого: «Який предмет зайвий?», «Яка літера заблукала?» тощо. Особливо охоче молодші учні грають у такі ігри, які потребують активної участі всього класу. Наприклад, в ігри-заняття, де передбачаються пересування, рухи за певними правилами.

Ознайомлюючись з навколишньою дійсністю, діти охоче грають у сюжетні ігри («Ми прийшли до театру», «Я збираюся в гості» та ін.), які розвивають уяву, спостережливість, спонукають до самоконтролю. Адже учні діють у ситуаціях, близьких до їхнього життєвого досвіду.

Головні умови ефективності застосування дидактичних ігор – органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов’язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей).

Коли якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, бо зникає новизна. У цьому разі, лишаючи незмінними ігрові дії, в зміст треба вносити щось нове: ускладнювати правила, змінювати предмети, включати елементи змагання, починати гру з несподіваної лічилки або ігрового зачину.

Пояснення вчителя під час проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес. І чим молодші учні, тим доцільніше не тільки пояснювати, як грати, а й показувати, як це робити. (Зрозуміло, участь класовода залежить від змісту гри.) Наприклад, гру «Відгадай», мета якої – розвиток зв’язного мовлення, вміння точно й коротко описати предмет, доцільно почати з розповіді-зразка, щоб діти зрозуміли, як розповідати про характерні ознаки предмета.

Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільше стомлені. Це – помилкова думка, нерідко саме ігрова ситуація може

бути найкращим початком уроку. В ігровій формі можна ефективно ознайомити дітей з новим способом дії, пожвавити процес тренувальних вправ. Діти із задоволенням виправляють помилки Незнайка, «розмовляють» з Чомусиком, учаться в «лісовій школі» або діють разом з казковим героєм, виконуючи тренувальні вправи. В іграх-вправах молодші школярі знаходять виходи з числових лабіринтів, розв’язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.

Отже, дидактична гра в усіх своїх видах виконує різні функції, але домінує – мотиваційна; саме з цих позицій слід оцінювати її переваги порівняно з іншими методами навчання.

Гра – один із видів діяльності дитини, що полягає у відтворенні дій дорослих і стосунків між ними.

Види ігор визначають на основі різнопланової діяльності дітей: iгpu-дозвілля (ігри за власним бажанням), ігри педагогічні (організовані з метою вирішення навчально-виховних завдань).

Залежно від того, наскільки гнучкими, динамічними, творчими, регламентованими є рольові дії, правила і зміст, колективні розважальні ігри поділяють на групи:

1. Ігри творчі: сюжетно-рольові, конструкторські, драматизації з вільним розвитком сюжету, ігри-жарти, ігри-розиграші.

2. Ігри за визначеними правилами: рухові, хороводні, спортивно-змагальні, настільні [7, c. 355].

Педагогічні ігри диференціюють відповідно до педагогічної спрямованості: дидактичні (організовують у процесі навчання), творчі педагогічні (розроблені педагогом з метою досягнення конкретних виховних завдань).

Головною умовою успішного застосування ігор є активне залучення учнів не лише до гри, а й до процесу створення її. Щодо створення нового оригінального ігри поділяють на такі, яким не вистачає інформації; умови яких потребують доповнення; в яких відомо лише сюжет; із суперечностями змісту; із запланованими помилками у змісті (задля виправлення помилок) ; із запланованим сюжетом і умовами, результати яких визначають учасники. Існують різні методики організації та проведення педагогічних творчих ігор, але основні елементи їх спільні – розробка сценарію, розподіл ролей, визначення виховних цілей.

На практиці проведення творчої гри відбувається за такими етапами:

– педагог розповідає про гру, що допомагає апробувати її модель на сприйнятті дітей, залучає їх до обговорення плану (уточнення ролей, створення уявних ситуацій тощо) ;

– розподіл ролей (можливі різні варіанти: вибір ролі за бажанням, колективне обговорення кандидатур на певні ролі, визначення ролі у формі доручення) ;

– розробка плану гри за певним сюжетом;

– власне гра;

– завершення гри і підбиття підсумків .

Для збереження стійкого інтересу дітей до гри доцільно використовувати умовну ігрову термінологію, різновиди впливу в ігровій формі (вимогу, заохочення тощо), елементи колективного змагання.

Психолого-педагогічні умови використання гри:

1. Визначення творчого потенціалу гри. Передбачає з’ясування її доцільності для певного періоду розвитку особистості, колективу класу; з’ясування чітких показників якостей особистості, на розвиток яких спрямована гра.

2. Визначення місця (клас, школа, пришкільний майданчик тощо) і часу проведення, кількості учасників (весь клас, мікрогрупи тощо). Залежать вони від умов проведення та творчого характеру гри.

3. Забезпечення психологічної комфортності і природності гри. Вона має бути бажаною, зручною і приємною для учасників. Важливо, щоб вона була органічно пов’язана з тематичним періодом чи змістом попередніх форм роботи, уникала невмотивованих ситуацій. Доцільно при цьому подбати про творчу післядію, нову гру чи іншу форму роботи. Наприклад, для інсценованої розповіді-експромту післядією може бути конкурс на кращий текст.

4. Урахування вікових та анатомофізіологічних властивостей учасників гри. Передбачає попередню діагностику рівня сформованості якостей дітей, що потребують розвитку.

5. Захист людської гідності, морального самопочуття кожного учасника. Передбачає аналіз впливу гри на свідомість, емоційні враження учнів. Потрібно співставляти емоційну навантаженість гри з денним режимом учнів, моральною ситуацією в колективі.

6. Визначення місця вчителя під час проведення гри. Роль і місце вчителя будуть змінюватися залежно від рівня сформованості якостей особистості учасників гри, їх віку, часу спільної діяльності. Якщо на початку співпраці з дітьми вчитель є керівником, інструктором, суддею, то поступово він повинен ставати радником або навіть спостерігачем. Хоча можливі ситуації, за яких педагог змушений змінити рольову позицію і знову взяти керівництво грою на себе.

7. Цілеспрямоване поширення прав учасників гри. Вони стосуються вибору гри (її назви, сюжету), зміни умов гри, її модернізації, вироблення нового змісту. Вищим виявом розвитку творчої активності учнів є бажання створити власну гру.

Врахування цих особливостей потребує від учителя постійного контролю за процесом створення, проведення і аналізу ігрової навчальної діяльності.

Завдання 27.04. 2020р.-10.05.2020р.

1.Опрацюйте теоретичний матеріал за темою «Інтегровані уроки, як один з методів розвитку творчих здібностей учнів початкової школи» 

Теоретичний матеріал подано нижче.

2. Складіть конспект з опрацьованого матеріалу.

3. Розробіть інтегрований  урок  для учнів початкової ланки за темою розділу 

« Об'ємні вироби з паперу»  (клас та тема за вибором) ( додаток наочності - ілюстрації, презентація, відео). Роботи надсилайте на мою ел. пошту.(Не забувайте вказати ПІБ, групу,тему роботи,клас).У роботі вкажіть предмети,які зінтегрували.

4. Виконайте виріб за темою свого уроку (надішліть фото або відео цього виробу).

Інтегровані уроки, як один з методів розвитку

творчих здібностей учнів початкової школи.

Як один із напрямків методичного оновлення уроків у початкових класах використовують проведення на їх основі інтеграції навчального матеріалу з кількох предметів, об’єднаних навколо однієї теми.

Цей підхід сприяє інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів учнів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягнути цілісності знань, розкрити творчі здібності.

Інтеграція – це процес і результат створення нерозривно пов’язаного, єдиного, суцільного. У навчанні вона здійснюється шляхом злиття в одному синтезованому курсі елементів різних навчальних предметів.

Міжпредметні зв’язки передбачають включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших навчальних предметів, що мають допоміжне значення для вивчення його  теми. Це окремі короткочасні моменти уроків, які сприяють глибшому сприйманню та осмисленню якогось окремого поняття.

Наприклад, на уроці читання в 3 класі, аналізуючи оповідання О.Донченка « Лісовою стежкою », в бесіді активізують ознаки картин природи середини осені, залучаючи дитячі малюнки із зображенням осіннього лісу, повторюють матеріал із природознавства про яруси лісу. В цьому разі на уроці читання маємо справу з між предметними зв’язками уроків природознавства та образотворчого мистецтва.

Якщо ж проводити урок на тему « Художній образ осіннього лісу», на якому зінтегровано зміст з різних предметів, й учні включаються в різні види діяльності, щоб в їхній свідомості та уяві виник літературно – художній образ осіннього лісу, то такий урок вважають інтегрованим.

Особливістю інтегрованого уроку є те, що на ньому поєднуються блоки знань з різних предметів, підпорядковані одній темі.

Тому дуже важливо чітко визначити головну мету даного інтегрованого уроку, те, як він сприяє цілісності навчання, формуванню знань на якісно новому рівні.

Методичне проведення інтегрованих уроків потребує дуже високого професіоналізму та ерудиції вчителів.

Основні завдання інтегрованих уроків :

створення передумов для всебічного розгляду учнями певного об’єкта, поняття, явища;

формування системного мислення;

збудження уяви;

позитивного емоційного ставлення до пізнання;

Урок повинен підпорядковуватися одній головній меті, а не бути безладною мозаїкою окремих картин. Тому заздалегідь потрібно визначати інтегровані уроки, зіставляючи матеріал різних предметів, визначаючи теми, близькі за змістом або метою використання. Адже до інтегрованих уроків слід готуватися не лише вчителеві, а й учням.

Мета інтегрованих уроків :

формування в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізація їхньої пізнавальної діяльності;

формування навичок самостійної роботи школярів з додатковою довідковою літературою, таблицями між предметних зв’язків, опорними схемами;

підвищення якості засвоєння сприйнятого матеріалу;

виявлення творчих здібностей учнів та їх особливостей;

створення творчої атмосфери в колективі учнів;

підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається;

ефективна реалізація розвивальної функції навчання;

Відмінність інтегрованого уроку від звичайного :

предметом вивчення на такому уроці є багатопланові об’єкти, інформація про сукупність яких міститься в різних навчальних дисциплінах;

широка палітра використання між предметних зв’язків при різнобічному розглядуванні однопланових об'єктів;

своєрідна структура, методи, прийоми і засоби, що сприяють його організації та реалізації поставлених цілей;

Відомо, що будь – яка  діяльність починається з підготовчого етапу. Урок спочатку « народжується » в думці й тільки потім реалізується на практиці, аналізується, вдосконалюється. Саме в цьому розвиток творчої особистості пов'язаний з технологією проектування.

У цілому підготовка до інтегрованого уроку – проектування – відбувається в кілька етапів :

Моделювання уроку – створення умовної моделі, версії, концепції інтегрованого уроку.

Конструювання уроку – так званий « конструктор » може мати вигляд плану уроку, конспекту сценарію.

Створення проекту уроку – проект уроку – записана на папері структура педагогічного процесу відповідно з визначеною метою. Інтегрований урок як педагогічна система визначають його завдання, головні з яких пов’язані з розвитком творчої особистості.

Вимоги при підготовці до інтегрованого уроку :

правильно розуміти інтеграцію та її роль в навчальному процесі;

психологічно підготуватися до проведення уроку на інтегрованій основі;

чітко визначити, з якими досліджуваними явищами інтегруються явища, розглянуті даним навчальним предметом;

з'ясувати чи готові діти дидактично і психологічно до проведення таких уроків;

визначити мотивацію інтегрованого уроку;

уточнити, чи доцільно з даними предметами чи темами інтегрувати даний урок;

розрахувати відсоток матеріалу, який буде інтегруватися;

продумати, як активізувати опорні зв’язки, що будуть синтезувати знання про явище в нових умовах;

спланувати участь учнів у всебічному відкритті зв'язків досліджуваного явища;

урок повинен бути практично спрямований, сприяти розширенню ерудиції і світогляду учнів.

Підготовка інтегрованого уроку є важливою функцією, яка займає значну й часову, й змістовну частину педагогічної діяльності, є продуманою, спланованою, а головне – систематичною роботою. Педагогічне проектування інтегрованого уроку сприяє постійному самоаналізу діяльності, творчому й професійному зростанню.

Практика показує, що методично правильна побудова і проведення інтегрованих уроків впливають на результативність процесу навчання :

знання набувають якості системності;

посилюється світоглядна спрямованість пізнавальних інтересів учнів;

досягається творчий розвиток особистості;

уміння стають узагальненими, комплексним;

ефективніше формують їхні переконання;

Переваги інтегрованого уроку :

дозволяє учням здійснити засвоєння знань з предмета в сукупності з іншими науками;

сприяє формуванню пізнавального інтересу.

Завдання 11.05. 2020р.-17.05.2020р.

1.Опрацюйте теоретичний матеріал за темою «Нестандартні уроки в НУШ» 

Теоретичний матеріал подано нижче.

2. Складіть конспект з опрацьованого матеріалу.

3. Розробіть нестандартний  підсумковий  урок за рік 21-ПО 1 клас;

22-ПО 2 клас; 23-ПО 3,4 клас( додаток наочності - ілюстрації, презентація, відео). Роботи надсилайте на мою ел. пошту.(Не забувайте вказати ПІБ, групу,тему роботи,класс та форму проведення нестандартного уроку).

Зверніть увагу!

     Розробки уроків повинні бути авторські,тобто ваші власні.

     Під час виконання роботи вказуйте літературу та посилання на Інтернет. 

Нестандартні уроки в НУШ

Назву «нестандартний урок» отримало явище, що виникло як своєрідна реакція масової педагогічної практики 70-х років ХХ сторіччя на втрату учнями інтересу до навчання. Первинне значення терміну – навчальне заняття, яке має нестандартну (невизначену) структуру.

Наразі змінено, принаймні в теорії, підхід до визначення структури уроку. Дидактики наголошують на її багатоваріантному характері, пропонують розрізняти типові уроки та специфічні форми їх проведення. Визнання свободи вчителя у доборі форми уроку (звичайно, з огляду на його мету, зміст, вікові особливості учнів) стимулює широке використання відомих форм та пошук нових.

З часом «нестандартний урок» втратив своє первинне значення. Проте набув нового, бо конструювання «специфічних форм проведення уроків», безумовно, є свідченням спроби вчителя вийти за межі шаблону в побудові методичної структурі заняття.  Але вийти за межі будь-чого можливо лише за умов осмислення принципів його побудови. Таким чином, використання, а тим більше створення нестандартних форм  уроків вчителями є виявом вчительської творчості, і з цього боку «нестандартний урок» – явище позитивне. Однак ставлення самих учителів до таких уроків неоднозначне. Деякі педагоги висловлювали небезпідставне побоювання, що захоплення формою може призвести до втрати змісту.

Є декілька визначень поняття «урок». Наприклад, «урок – заняття, що проводиться  вчителем з постійним складом учнів».

Урок – організаційна форма, при якій учитель протягом точно встановленого часу керує в спеціально встановленому місці колективною пізнавальною діяльністю кожного з них, використовуючи види, засоби і методи роботи, що створюють сприятливі умови для того, щоб всі учні оволодівали основами знань, безпосередньо в процесі навчання, а також для виховання і розвитку пізнавальних здібностей учнів .

І.П. Підласий вважає що урок – це завершений в смисловому, часовому і організаційному відношенні відрізок (етап, елемент) навчального процесу .

Слід визначити, що урок – це цілісний, логічно завершений етап на шляху здобуття знань, умінь і навичок. Уроки проводяться за чітким розладом і включають фронтальну, групову й індивідуальну роботу учнів.

Педагогу слід чітко уявляти й знати вимоги, які ставляться до сучасного уроку: для будь-якого уроку характерні чіткість і ясність мети уроку, яка охоплює всі боки уроку (освітня – формувати поняття, озброїти учнів знаннями, вміннями, навичками); виховна – передбачає формування у учнів моральних переконань, моральних норм і якостей особистості учня; розвиваюча мета – розвиток розумових сил і пізнавальних здібностей школярів. На уроці повинна бути свобода вибору. Завдання повинні бути: репродуктивного, реконструктивного, творчого характеру.

Швидкий розвиток науки, зростання обсягів нової інформації потребують від школи підготовки активних, самостійних людей з розвиненими творчими здібностями.

Практичний досвід переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку для розв’язання названих вище проблем, тому науковці та педагоги-практики беруть за мету створення нових форм і методів навчання.

Очевидно, одним із можливих варіантів розв’язання проблеми може стати застосування  нестандартних форм проведення уроків.

Існує кілька поглядів на нестандартний урок:

·                   суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню;

·                   нестандартний урок – урок , який не вкладається (повністю або частково) в рамки виробленого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи;

·                   особливість нестандартного уроку – викладання певного матеріалу у формі, пов’язані із численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності;

·                   нестандартний урок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше – завдяки відсутності штампів у педагогічній технології.

Тож «нестандартний урок» як своєрідне педагогічне явище бурхливо розвивається, постійно набуваючи нових рис. Він – дитя перебудови суспільства і школи, і доля його пов’язана з долею цього процесу .

Класифікація нестандартних уроків ще не склалася, але добірка їх досить різноманітна. Аналіз робіт дозволяють зробити висновок про те, що форми уроків, які застосовуються у сучасній школі, можна згрупувати наступним чином:

· бінарні уроки;

· віршовані уроки;

· інтегровані уроки;

· уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок – круглий стіл, урок-конгрес, урок-практикум, урок – прес-конференція, урок –   проблемний стіл, урок-семінар, урок - суд, урок-телеміст);

· уроки-дослідження (урок-знайомство, урок – панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок «Слідство ведуть знавці», урок «Що? Де? Коли?»);

· уроки-змагання (урок – брейн - ринг, урок-вікторина, урок - КВД – конкурс винахідливих та допитливих, урок - КВК – конкурс веселих та кмітливих, урок-конкурс, урок – мозкова атака, урок-турнір);

· уроки-звіти (урок-аукціон, урок-залік, урок-захист, урок-інтерв’ю, урок-екзамен, урок-ерудит, урок-презентація, урок-ярмарок);

· уроки-мандрівки (урок-екскурс, урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорож);

· уроки – сюжетні замальовки (урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-ранок, урок-казка, урок – картинна галерея, урок-спектакль, урок-фестиваль, урок – усний журнал).

Характерною ознакою нестандартного уроку є те, що центр уваги всього уроку зосереджується на особистості учня, навчальний процес розглядається як засіб розвитку особистості учня.

Характерними ознаками нестандартного уроку також є:

-              особистісне прийняття учнями завдань, які ставляться і вирішуються в ході уроку (для цього повинні бути створенні всі умови);
-              організація пізнавальної діяльності на уроках на основі педагогічної взаємодії, співробітництва й співтворчості;
-              змістовний бік нестандартних уроків обов’язково передбачає актуальність і новизну, емоційність, порівняння й аналогії, ефект парадоксальності й розкриття значимості матеріалу для школярів;
-              розподіл функцій між вчителем і учнями;
-              створення групового ефекту, але на основі активної позиції кожного вчителя;
-              використання лише тих завдань, що співвідносяться з можливостями й здібностями кожного учня. При цьому вчитель дає свободу вибору й дій у виконанні завдань (завдання репродуктивного й творчого характеру);
-              забезпечення вчителем емоційної атмосфери уроку (настроєність вчителя на педагогічну взаємодію й співпрацю, при яких  на емоційному рівні визначаються особисті й ділові відносини).

Нестандартні  уроки дуже подобаються дітям .Вони об’єднують дітей у колективі, допомагають їм краще та швидше запам’ятовувати, набувати нові знання та вміння, розвивати творчі задатки. Стимулюючи творчу діяльність учителя та його вихованців, нестандартні  уроки створюють сприятливі умови для співпраці, що є надзвичайно важливим у роботі школи.